Біографія нашого попередника

З історії журналу «Літературно-науковий вісник Грушевського»

Видання, про яке піде мова – значна частина історії української журналістики, літератури, мистецтва, науки і української національної культури. Видання «Літературно – науковий вісник» було створено з ініціативи Михайла Сергійовича Грушевського при «Науковому товаристві імені Шевченка» в 1898 році у Львові. Під головуванням Михайла Грушевського, починаючи з 1897 і до 1913 року, цим суспільством було зроблено значний внесок у розвиток науки; в цей період часу стартували численні серійні і монографічні видання, в їх числі і «Літературно – науковий вісник», що став першим всеукраїнським літературним журналом.

Михайло Сергійович Грушевський (17 вересня 1866 – 24 листопада 1934) – український і радянський історик, громадський і політичний діяч

У цьому виданні публікувалися літературні твори, критика, статті на наукові теми, а також висвітлювалися соціально-політичні питання. Воно об’єднало навколо себе всю українську літературну еліту свого часу – поетів, письменників, публіцистів і критиків. За весь час існування журналу, в ньому також публікувалися переклади творів багатьох європейських авторів – зокрема, Дж. Байрона, Й. Гете, Т. Готьє, Д. Аліг’єрі, Е. Золя, Г. Ібсена, Р. Кіплінга, Б. Пруса і багатьох інших. Серед російських письменників на сторінках журналу читачі зустрічалися з творами російських авторів – Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Антона Чехова, Максима Горького та інших.

Варто зазначити, що поява такого грандіозного видання не обійшлася без недоброзичливців; проти видання виступили церковнослужителі. Ще в 1897 році, коли про випуск журналу тільки заговорили, вони опублікували протест в газеті «Душпастир». Цікавим є той факт, що в рік випуску журналу саме священики були на першому місці за кількістю передоплат на виписку видання (на другому – вчителі). На дану тему ми детально поговоримо в одній з наступних публікацій.
Незважаючи на всі перешкоди, в 1898 році світ побачив перший випуск журналу.

Обкладинка і титульна сторінка журналу «Літературно-науковий вісник»

Видавничу біографію журналу «Літературно-науковий вісник» історики поділяють на окремі періоди і класифікують за деякими ознаками: за місцем друкування, по головному редактору і за соціальною спрямованістю.
Багато дослідників вважають за краще класифікувати періоди за місцем друкування журналу: перший львівський, київський, другий львівський і німецький. Розглянемо кожен період більш детально.

Перший львівський період: січень 1989 – грудень 1906 року, а потім видання було перенесено до Києва

Михайло Грушевський став першим редактором журналу; з ним тісно співпрацював Іван Франко, який зробив значний вклад в розвиток видання. Деякі історики навіть називають перший львівський період «Франківським».
У цей період науковим товариством приділялася велика увага осмисленню літературного процесу в українському суспільстві, який розглядався як важливий фактор у формуванні національної свідомості. Широко публікувалися матеріали з етнографії, етнології, літературознавства, мистецтвознавства, мовознавства, статистики, фольклористики та філософії. Значне місце займали дослідження різних періодів української історії. У ряді публікацій відстоювалася думка про необхідність національно-культурної автономії українців. До травня 1901 року, аби уникнути цензури, вісник висилався в Російську імперію під назвою “Галицький літературний вісник». У 1901 році поширення вісника було заборонено на території Російської імперії, в центральну і південно-східну області України журнал завозився нелегально.

Київський період: січень 1907 – вересень 1919

У цей період провідну роль в редакційній роботі над журналом знову взяв на себе Михайло Грушевський, так як Іван Франко через хворобу не міг приділяти увагу роботі. Структура видання не змінилася, але збільшився його обсяг. В Наприкінці 1907 року кількість платників журналу в Російській імперії перевищила кількість передплатників-галичан. З 1907 по 1914 рік журнал виходив в двох виданнях – київському та львівському. У публікаціях систематично висвітлювалися важливі суспільно-політичні та соціально-економічні події, а також наукового художньо-культурного життя на території Наддніпрянської України, Галичини і Буковини.

У цей період регулярно висвітлювалася зовнішня політика великих держав, а також актуальні питання міжнародних взаємин. Виняткова увага приділялася революційним і національно-визвольним рухам в світі. У київський період журнал відігравав важливу роль у формуванні української мови. Редколегія журналу виступила за єдину мовну концепцію, щоб побороти діалектичні відмінності в регіонах. У цей період істотно розширився спектр соціально-гуманітарних дисциплін, публікувалися дослідження по демографії, етики, соціології, політекономії, психології, статистики та інших галузей.
У 1914 році випуск видання «Літературно-науковий вісник», як і всієї української преси і низки інших видань, був припинений через початок Першу світову війну.
У 1915 році редакція планувала відновити випуск журналу, проте це вдалося зробити лише в липні 1917. Вже в грудні 1919 року випуск журналу був зупинений за наказом більшовицьких властей.

Другий львівський період: травень 1922 – липня 1932

Видання було відновлено у Львові за ініціативою керівника Української військової організації Євгена Коновальця. Головним завданням Коновальця, старшин корпусу Січових стрільців та Української Галицької армії було створення на території Галичини впливового видання для пропаганди національного руху. Варто відзначити, що в той момент часу, отримати дозвіл на нове Українське видання було практично неможливо, ймовірно, тому було прийнято рішення відновити «Літературно-науковий вісник». Головним редактором став Дмитро Донцов, що викликало обурення Михайла Грушевського, адже Донцов дотримувався позиції націоналізму, а це суперечило традиціям, яким служив «Літературно-науковий вісник». У 1923 році в редколегії виник ідеологічний конфлікт – багато хто пішов з журналу, що значно зменшило обсяг матеріалів з соціогуманітарних дисциплін. Одноосібним редактором став Дмитро Донцов.

У виданні того часу докладно висвітлювалися процеси і події на території УРСР: нова економічна політика, репресії більшовицького режиму і русифікація – оскільки Львів належав Польщі, в той час державі антирадянській. Також публікувалися дослідження з етнографії, фольклористики, статистики, мистецтвознавства. У ряді публікацій висвітлювалася діяльність наукових інститутів інших країн. Публікувалися літературні огляди творів радянських авторів і авторів західної України. У липні 1932 року через фінансові проблеми видання журналу припинилося.

Німецький період: 1948- 1949

До 50-річчя заснування «Літературно – наукового вісника» в еміграції була спроба відновити журнал під редакцією В. Шульги. До співпраці з оновленим виданням були залучені вчені, письменники і художники. Однак знову ж таки через фінансові проблеми і переїзду багатьох авторів журналу видавництво довелося зупинити. За німецький період вийшло всього два випуски, в Мюнхені і в Регенсбурзі.

За весь час існування «Літературно – наукового вісника» вийшло 109 томів. Видання зробило колосальний внесок в розвиток українського суспільства.
Зараз, в 2019 році ми говоримо про початок нового періоду в історії видання, який став можливим завдяки ініціативі академіка Олега Вікторовича Мальцева. В Одеському регіональному відділенні Української Академії Наук відновлено видання під назвою «Літературний вісник Грушевського», на честь головного ідейного натхненника журналу.

Олег Вікторович Мальцев – вчений, академік «Української Академії наук», керівник Одеського регіонального відділення УАН, доктор філософії,
кандидат психологічних наук

Основним завданням відновленого видання є популяризація української науки в Україні та за кордоном. При відчутній тенденції непомірних симпатій до життя Європи і Нового Світу, всякий свідомий громадянин України беззастережно визнає цю мету високою і благородною. Тим більше, наукова практика переконливо показує величезний інтерес зарубіжної науки до праць вчених нашої країни. Яскраві свідоцтва – міжнародні зустрічі людей науки у нас і за кордоном. І перебування експедиційного корпусу Одеського регіонального відділення Академії Наук України за кордоном в момент, коли пишуться ці рядки.

Група експедиційного корпусу Одеського регіонального відділення Академії Наук України під час наукової експедиції на півночі Італії. Вересень 2019 рік

 

Автор статті: Гужва Анастасія

 

Напишіть відгук