Кінець Європи

Від редакції. З часу, коли цей матеріал ми надрукували вперше (тоді – російською мовою), природно, багато що змінилося. Що тоді підказало не відправляти ці рядки-абзаци до архів, а залишити їх в редакційному портфелі  – важко сказати. Адже, пригадайте,  рік тому багатьом з нас  здавалося –  найближчим часом все влаштується, спрацює наш досвід, збагачений форс-мажором, і життя повернеться до традиційних ритмів та принципів. Але сьогодні, читаючи ці рядки, здається – створені вони вранці. Максимум – вчора.  Тому і звільняємо сторінки цього матеріалу  з редакційної валіз. І пропонуємо Вашій увазі.

«Рятувати. Знову рятувати. Доки ж вас потрібно буде рятувати? Ви коли-небудь навчитеся рятувати себе самі? Чому ви одвічно слухаєте попів, демагогів, дурнів? Чому ви не бажаєте обтяжувати свій мозок? Чому ви так не хочете думати? Як ви не можете зрозуміти, що світ величезний, складний і цікавий? Чому вам все просто і нудно? Чим же таким ваш мозок відрізняється від мозоку Рабле, Свіфта, Леніна, Ейнштейна, Строгова? Коли-небудь я втомлюся від цього, подумав я. Коли-небудь у мене не вистачить більше сил і впевненості. Адже я такий же, як ви! Тільки я хочу допомагати вам, а ви не хочете допомагати мені…» (А. і Б. Стругацькі)

Думаєте занадто гучна назва статті? Дорогий читач, почнемо з того, що назва даної статті обрана мною не випадково. «Кінець Євросоюзу»  саме так назвав одну з глав монографії «Як мене змусили вивчати психологію Європи або момент істини» крівник ОРВ УАН, академік УАН, керівник спеціального наукового підрозділу НДІ Пам’яті «експедиційного корпусу» Мальцев Олег Вікторович . Цю наукову працю можна порівняти зі своєрідним викликом засадам суспільства і ряду представників академічних кіл, які активно підтримували і просували симуляцію в інтересах сторони, яка використала пандемію у своїх політичних і економічних інтересах.

З чим у вас асоціюється термінологічний зворот «Європейський Союз?». Відсутність кордонів, свобода пересування, царство демократії і капіталізму, дотримання прав, верховенство права, культурне розмаїття, соціальний захист і єдність людей. Що й казати, образ цей у нормальних-розумних людей не може не викликати довіру і симпатію. Свято душі! Живи та радій! Але у цей час, як то кажуть, трапилось. Як у гайдаровській казці про Мальчиша Кибальчиша: прийшла біда – звідки не чекали. І моментально стали звичними інші терміни і їх обороти. Наприклад, пандемія, глобальна світова загроза. Коронавірус. COVID-19. І стало ясно, як у день: Європа не була готова адекватно відреагувати на подібне. Епіцентром епідемії, як відомо, став Китай, великий торгово-інвестиційний партнер Європейського Союзу. Контакти настільки ж налагоджені і необхідні, як і небезпечні. За  такого збігу обставин настійно потрібна була швидкість мудрих і гнучких рішень. Ось її-то ми і не побачили. Ніяких необхідних заходів щодо забезпечення безпеки вжито не було. Замість цього освічена Європа умовно поділилася на два табори. На країни з найбільш адекватною поведінкою глав держав: Голландія, Швеція, Португалія. І країни з неадекватною поведінкою глав держав: Італія (крім півдня), Німеччина, Франція, Іспанія.

Процитую монографію академіка Олега Вікторовича Мальцева: «… Парадокс, на який просто неможливо не звернути увагу, це стан керівництва ЄС, зокрема, Німеччини та Італії. З психологічної точки зору, вони виявилися відверто не готові до навислої загрози, не кажучи вже про те, щоб якось боротися з нею. Їм здавалося, що все настало якось несподівано, але насправді це далеко не так. Світова пандемія мала досить довгий часовий проміжок розгону. Я пам’ятаю, як ще за два тижні до моєї березневої експедиції починалися перші повідомлення у пресі про епідемію у Китаї. Саме у той момент часу керівництво ЄС вже повинно було якось відреагувати. Мова йде про банальне логічне мислення. Від цих людей не були потрібні нічого надприродного, крім невеликого рівня інтелекту, щоб задати собі просте питання: «А чи має це до нас ставлення і чи вплине це якось на нас». Але, на жаль, Європейський союз собі ніколи ніяких питань не задає. У них все добре. І вже тоді, у той час мене не покидала така думка: «Як же може бути «добре», якщо половина італійських брендів, а то і 80%, виготовляються у Китаї?»…» І це не єдиний парадокс у ході розглянутих подій. Будуть ще більш дивні і абсурдні реакції і дії з боку країн-членів ЄС другої озвученої вище четвірки.

Як захворіла Європа? З офіційної версії ми знаємо, що перший випадок зараження коронавирусною інфекцією у Європі був зареєстрований у Баварії – у викладача з Китаю, на третій день семінару з вивчення китайської мови. Її госпіталізували, а всіх присутніх на заході людей ізолювали. Здатність баварців швидко реагувати на виниклий інцидент принесла свої плоди, коронавірус не отримав такого поширення і не приніс великої кількості втрат, на відміну від Італії. Адже коли почалася епідемія у Китаї, ніхто й подумати не міг (читати з сарказмом), що вона пошириться на всю Європу. Уявляєте, нікому це навіть у голову не прийшло. Дивовижно? Але це факт. Більш того, ніхто нічого не робив, навіть коли спалах епідемії почався в Італії, потім у Франції, Іспанії та Німеччини. Всі продовжували спостерігати за ситуацією, фіксувати кількість хворих і смертей від прогресуючого вірусу COVID-19, але уряди країн не діють. Епідемія поширюється, а керівництва країн з посмішкою дитини спостерігали за тим, що відбувається і чекали що буде далі. У Франції президент Еммануель Макрон виступив, з абсолютно незв’язною промовою; французам абсолютно не зрозуміло, що хоче від них їх лідер і що потрібно робити. Потім президент ввів війська на вулиці міста. У такій поведінці глави держави, яскраво продемонстровані прояви дитячості, вважає академік Олег Вікторович Мальцев. В Іспанії військові на вулицях силою ганяли тих, хто не дотримується карантину (дозволено виходити тільки у лікарню, вигулювати домашнього улюбленця або вийти до магазину). На машині можна пересуватися тільки по одній людині. По суті, уряд замість того, щоб боротися із COVID-19  затіяв боротьбу з людьми.

Хіба можна назвати таку поведінку розсудливою? Ні у якому разі. Швидше – інфантильною. Хто зараз керує країнами, у якому психічному стані перебуває їхнє здоров’я? Чи здатні вони приймати швидкі зважені рішення? Логічно мислити? Думати на кілька кроків наперед? І дбати про безпеку своїх громадян? Академік Олег Вікторович Мальцев: «Звідси можна зробити проміжний висновок і констатувати дуже сповільнену реакцію. А у кого психологічно буває уповільнена реакція? У недорозвинених дітей. Загальмованість розвитку – це дитяча патологія. Саме з цим ми і зіткнулися у Європі. На відміну від дитини, доросла людина як мінімум поцікавиться, торкнеться це її чи ні, адже це безпосередньо пов’язано з її безпекою. Це, у буквальному сенсі слова, питання життя і смерті. Але, по факту, ми бачимо протилежну реакцію байдужості і відсутності зваженої, адекватної, а головне, своєчасної реакції на те, що відбувається. У той момент часу ніхто і припустити не міг, що інфіковані коронавірусом італійські громадяни (і це був уже третій акт) рознесуть хворобу по всій європейській території. Як ви думаєте, якщо вам скажуть, що завтра вибухне ядерна бомба, що будете робити? Звичайно ж, першою реакцією буде втеча якнайдалі від потенційного вогнища небезпеки. Спрогнозувати це для дорослої людини не так вже й важко, чи не так? А для кого це складно? Для дитини. Навіть і до 17 років вона зазвичай не розуміє по-справжньому, що таке соціальні небезпеки. Тому діти і потрапляють у погані компанії, вважаючи це забавним, а не небезпечним. Пам’ятаєте,ще Буратіно говорив у «Золотому ключику» Толстого О.Н .: «Найбільше на світі я люблю жахливі пригоди». Це стан дитини».

 Розглянемо дану систему з точки зору психічних процесів. Згідно глибинної психології, всіх людей умовно можна розділити на чотири стани психіки: дитина, підліток, дорослий і мудрець. Коли настає напруга, пружина психіки стискається, і дорослий миттєво скочується до стану дитини. Те, що ми спостерігали у Європі – це стан людей, які зі стану дорослих і мудреців перетворилися у дітей і поводяться відповідно. І скоро ця пружина буде рухатися у зворотний бік, а підлітки це протестанти, які ні з чим не згодні. Можна очікувати протести, бунти. Зверніть увагу, уряд Італії зробив так, як робить дитина, образився на те, що йому щось не дали і вирішив демонстративно покинути гру. Остання заява прем’єр-міністра країни була наступного характеру: «ЄС кинув Італію у складній ситуації, і тому ми не бачимо більше сенсу перебування у ЄС». Потім Президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляйен вибачилася перед Італією – за відсутність солідарності з боку Європи у боротьбі з кризою, викликаною коронавірусом. Її лист був опублікований в італійській газеті LaRepubblica, у якому у тому числі зазначалося наступне: «Італійські політики неодноразово висловлювали стурбованість щодо відсутності належної реакції з боку ЄС, незважаючи на зростаюче число жертв коронавируса у країні.

Перш ніж перейти до Німеччини, варто нагадати, що стійкий мир і стабільність, довгостроковий розвиток і процвітання не можуть існувати без поваги прав людини і демократичних інститутів. Це зобов’язання лежить в основі всієї внутрішньої і зовнішньої політики ЄС. Але на ділі, при глобальній бактеріологічній загрозі виявилося, що все не зовсім так. Німеччина закрила кордон з Грузією перш, ніж відбулася нарада у ЄС, тим самим порушивши Шенгенську угоду в односторонньому порядку. За одну ніч пані Меркель змінила догмат. Раніше було так: «закон понад усе», а зараз – Німеччина понад усе! Усередині країни наростав конфлікт між Баварією і Берліном. У зв’язку з тим, що німецький уряд вважає всіх німців дітьми. Але не всі німці хочуть ними бути. Вони продовжують жити своїм звичним життям, не дотримуючись правил карантину та реакція мера на те, що відбувається абсолютно спокійна. Поліція відмовляється приймати будь-які заходи, щоб уникнути прямого конфлікту на рівні столиці. А пані Меркель вимагає комендантську годину і дотримання умов карантину, на що баварці з нею категорично не згодні.

Олег Вікторович Мальцев, проаналізувавши світову ситуацію, робить висновок: «заходів по боротьбі з пандемією немає. Є тільки заходи, спрямовані на боротьбу з людьми. І це наслідок політики «самі одужають». Лікувати коронавірус ніхто не збирається, немає бажання цього робити, але є бажання чекати, коли це закінчиться саме по собі, за божественним провидінням. Вся Європа ніби заморозилась і знаходиться у стані очікування. Вона чекає, коли закінчиться епідемія. Не коли її ліквідують не коли закінчать лікувати останнього хворого, а коли епідемія закінчиться сама по собі, коли всі перехворіють і одужають».

Чи можна говорити, що прийшов кінець Євросоюзу? Баварці, італійці і німці вкрай незадоволені своїм урядом, знаходяться на межі. Порушення всіх прав людини. Схоже, що прав ніяких немає, одні зобов’язання. Німеччина порушила Шенгенську угоду, а це вже ніяка не демократія, поставила на чолі безпеку, а не закон. Банкрутство бізнесу, економіка Європи руйнується. Поведінка ЄС – це поведінка при відсутності централізованого керівництва. Країни не можуть між собою домовитися. Єдності немає, про що свідчить вихід Англії з Євросоюзу. Тому ми з вами, можливо, і спостерігаємо захід Євросоюзу.

 

Вікторія Флінт

Пошта для зворотного зв’язку: info@lnvistnik.com.ua
Підписуйтеся на наш Telegram канал: t.me/lnvistnik

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Leave a Reply