Роберт Парк: соціологія і асиміляція темношкірих людей в американське суспільство

У сучасному науковому дискурсі виділяють наступні школи соціології: австро-німецьку, французьку, італійську та американську. У Європі – це соціологія окремих відомих людей, які намагаються перейняти на свій бік якомога більше учнів. Американська соціологія розвивалася іншим шляхом, вона вибудовувалася в інституціональному контексті: створювалися дослідні центри, департаменти, дослідницькі групи. Чиказька соціологічна школа, як її прийнято називати, мала значний вплив на розвиток соціології у Сполучених Штатах Америки і на прийняття її у наукових колах як повноправну академічну дисципліну.

Чиказький університет  заснований у 1857 році і через короткий проміжок часу, у першій половині XX ст. був визнаний великим науковим центром світу, який користується славою і до цього дня. Під керівництвом університету було створено кілька наукових шкіл, а у 1942 році тут здійснили першу ланцюгову ядерну реакцію, під керівництвом Е. Фермі. Що законно вважається початком Нової Ери не тільки в науці. Сьогодні   славетний Чиказький університет може прийняти на навчання понад 6 тис. студентів.

У 1892 році Альбіон Смолл призначається головним професором соціології у Чиказькому університеті, де створюється перший в Америці соціологічний факультет. Роберт Парк – ключова фігура Чиказької школи соціології, з яким школа соціології знайшла грандіозну популярність.

Передумовою для відкриття наукових шкіл послужив період бурхливого зростання Чикаго. У міру розширення нових галузей, диверсифікації торгівлі, послуг і припливу мільйонів прибулих іммігрантів, місто придбало безпрецедентні розміри, що, у свою чергу, змістило фокус жителів Чикаго з сільських ферм на міські вулиці. Безумовно, мегаполіс надав університету значну групу потенційних студентів і забезпечив фінансову підтримку від його покровителів, найбільш значущими з яких була сім’я Рокфеллер. Але, у той же час, стояли й інші завдання. Соціологи були залучені до проблем міграції, етнічної приналежності, правопорушень і соціального порядку. Педагоги побачили можливість випробувати нові теорії навчання. Соціальні працівники хотіли вирішити проблему нерівності у сфері зайнятості, догляду за дітьми та громадської охорони здоров’я. Політологи не дуже переймалися корупцією муніципального управління, владою партійних структур і майбутнім демократичної системи. Для вчених, у всіх цих областях, місто Чикаго пропонувало ідеальну лабораторію для досліджень, експериментів і відкриттів.

(Роберт Е. Парк)

Роберт Парк зробив унікальний внесок у вивчення міських спільнот, расових відносин і розробку емпірично обґрунтованих методів дослідження. Свою кар’єру Парк починав як репортер, що у подальшому наклало вагомий відбиток на методи його дослідницької діяльності. Варто також відзначити особливий спосіб написання соціологічних робіт, заснований на цитатах з множинних інтерв’ю, щоденниках, здобутих за допомогою впровадження груп студентів-дослідників у природне середовище досліджуваних суб’єктів. Таким способом роботи стали відображати реальний стан справ у постійно зростаючому мегаполісі. Об’єкт дослідження “заговорив” і міг бути представлений у дослідженнях як дійова особа з правом голосу. Ефективність Роберта Парка як вчителя була продемонстрована списком відомих вчених, які вчилися під його керівництвом, включаючи Франкліна Фрейзера, Чарльза Джонсона, Едгара Томпсона, Брауна, Луї Вірта, Еверетта Хьюза і Хелен Мак Гілл Хьюз.

Доктор Роберт Парк також відомий роботами в області екології людини, расових відносин, міграції людей, культурної асиміляції, громадським рухам і соціальної дезорганізації. «Екологія людини» – це введений Парком термін, що позначає міждисциплінарне і трансдисциплінарне дослідження відносин між людьми і їх природної, соціальним і штучним середовищем. Такі концепції взаємодії і динаміка відносин у суспільстві були корисні для направлення соціології до наукового аналізу, не заперечуючи важливості соціального вчення.

Тема расових відносин залишалася важливою частиною життя Парка, як у якості професора кафедри, так і дослідника. Він відчував, що спостерігає «історичний процес, завдяки якому культура, не тільки у Чикаго, але й в інших містах, трансформувалася, залучаючи у поле свого впливу іммігрантів з різних куточків планети, які постійно прибувають до міста». Прибувши у 1914 році на факультет соціології та антропології Чиказького університету, Парк знайшов ідеальну лабораторію для вивчення феномена колективної поведінки і взаємин. Тому як Чикаго, як і будь-який інший мегаполіс, був домом для безлічі рас і народів, зі своїми традиціями, звичаями і філософією життя, сконцентрованих на невеликій географічній площі.

Парк писав: «Місто – це стан душі, сукупність звичаїв і традицій, а також організованих поглядів і настроїв, властивих цій традиції. Іншими словами, місто – це не просто фізичний механізм і штучна споруда. Воно бере участь у життєвих процесах людей, які його складають, це продукт природи і особливо людської природи»

(Роберт Е. Парк, «Негр: витоки рабства», конспект лекції)

Парк часто торкався проблематику конфліктів між расовими групами в Америці. У своїх роботах він підкреслював важливість емпіричної оцінки соціальних питань і застерігав від нав’язування моральних суджень. З точки зору Парка, індивідуальні концепції, цілі і статус вносили свій внесок до різних форм суспільства, які, на думку Парка, можна було б зрозуміти з точки зору соціальних наук. Він зіграв важливу роль у зміні напряму соціології від часто явно упередженого аналізу суспільства до більш об’єктивної методології. Парк не припиняв спроб активного реформування суспільства, і підкреслював важливість «концепції відносного морального порядку», розроблену Джоном Дьюї і Джорджем Гербертом Мідом.

Міська соціологія

Для соціологів Роберта Парка і Ернеста У. Берджесса, Чикаго був ідеальним місцем для досліджень, у яких майже всі людські стани були зосереджені у єдиній багатолюдній міській масі. У своїй книзі «Місто» (1925 рік) Парк і Берджесс пишуть, що міське життя дає можливість вивчати одноразово все людське суспільство, з чим ніколи не стикалися вчені, які досліджують ізольовані племена у віддалених місцях. «Ті ж самі методи спостереження, які антропологи Боас і Лоуі, використовували для вивчення життя і звичаїв індіанців Північної Америки, – писав Берджесс, – можуть бути також з великим успіхом використані при вивченні звичаїв, вірувань, соціальних взаємин і спільних уявленнях про життя Маленької Італії у Чикаго”.

Спираючись на свої дослідження міської соціології Чикаго, Парк і Берджесс, розробили соціально екологічну теорію, у якій показували, як міста поділяються на окремі зони – райони по класах і функціях. Вони вважали, що міста мають особливу історію, яка, при належному вивченні та аналізі, може дати пояснення культурних особливостей міст. Під керівництвом Парка і Берджесса ціле покоління молодих соціологів досліджувало Чикаго, виявляли проблеми і збирали дані у різних груп населення, з метою побудови пояснювальних моделей.

Роботи, проведені студентами, ґрунтувалися на особистих контактах з суб’єктами дослідження. Студентів-соціологів вчили знаходити людей, вести спостереження і брати інтерв’ю у суб’єктів, які уособлюють певну соціальну проблему, наприклад неповнолітню правопорушницю або дівчину з нічного клубу, або кого-небудь ще, залежно від поставленого завдання. У передмові до книги Кліффорда Шоу «Джек-роллер: власна історія правопорушника» (1930 рік), Берджесс написав, що «щоденники історії життя» як мікроскопи, за допомогою яких можна побачити «взаємодію психічних процесів і соціальних відносин». Берджесс високо оцінив дослідження Шоу, який протягом шести років вів спостереження за одним хлопчиком-правопорушником, і привів його як «прекрасний» приклад подібного роду наукових досліджень.

Раса та етнічна приналежність

Один студент Берджесса, Нельс Андерсон, перш ніж вступити до університету на факультет соціології, жив і подорожував з волоцюгами. Будучи дослідником, Андерсон переїхав у район Медісон-Хальстед, відомий як Гобохемія, де брав інтерв’ю у бездомних протягом всього свого життя. Після закінчення кожного інтерв’ю, слова бродяг були доповнені документами з міських служб соціального забезпечення, так що роботи по суб’єктам були перевірені і розширені. Інтерв’ю Андерсона, деякі з яких займають до 150 сторінок, були включені у його монографію «Бродяга: соціологія бездомного» (1923 рік). Щоденники спостережень, особисті листи, автобіографії, інтерв’ю та інші особисті документи, зібрані соціологами університету, показали, що місто Чикаго швидко зростаючий мегаполіс, зі своєю історією, культурою та етнічним розмаїттям.

Етнічне розмаїття завжди було характерним для Чикаго. Перед громадянською війною німецькі, скандинавські та ірландські іммігранти згрупувалися в окремих кварталах міста. Наприкінці дев’ятнадцятого століття італійці, поляки, китайці, греки, східноєвропейські народи, і народи інших національностей тисячами переїжджали у Чикаго і створювали свої громади. На рубежі століть і у наступні роки більша внутрішня міграція послужила причиною поселення у південній і західній частині міста африканських американців з Міссісіпі, Алабами, Теннессі та інших південних штатів.

Чиказьким соціологом, хто першим детально досліджував одну з цих етнічних громад, був В. І. Томас, у 1892 році втупив до аспірантури університету і захистив докторську дисертацію у Альбіону Смолл у 1896 році. Томас досліджував протягом десяти років польську громаду і польську імміграцію в Америку. Результати його праць, написані у співпраці з Флоріаном Знаніцким, були опубліковані у п’яти томах під назвою «Польський селянин у Європі та Америці» (1918-20 роках). Томаса особливо цікавили проблеми асиміляції. Він описував, як сім’ї польських селян після переселення у США, вступили у смугу переходу (адаптації) від старих форм соціальної організації до її сучасних форм. Автори виділили кілька головних проблем у житті досліджуваних сімей: співвідношення типу соціальної організації й індивідуалізму, індивідуальної та соціальної активності; “анормальності” (йшлося про різні види соціальних відхилень: злочинності, бродяжництві, проституції, алкоголізму); професійних уподобань; взаємин між статями; соціального щастя (почуття задоволеності). Ця робота представляє собою фундаментальну працю, що стала першою великою віхою в американських соціологічних дослідженнях. Проблеми міграції, етнічної ідентичності та етнічних субкультур, розглянуті у ній в якості центральних, представляють особливий інтерес і сьогодні.

Під керівництвом Парку і Берджесса було проведено неймовірно велику кількість досліджень на тему рас та етносу. З п’ятдесяти п’яти дисертацій з соціології, написаних в університеті у період з 1919 по 1930 рік, двадцять п’ять були пов’язані з расою і етнічною приналежністю, що набагато більше, ніж з будь-якої іншої теми. У самого Парку був великий досвід у цій області. До свого призначення на факультет університету він працював секретарем у Букера Т. Вашингтона в Інституті Таскегі і виявляв глибокий інтерес до расових відносин і культурі афроамериканців. Він вважав, що соціологія – ключ до прискорення асиміляції темношкірих людей в американське суспільство.

Парк, як колишній журналіст, написав книгу про чиказьку іноземну пресу. У той час, коли багато американців вважали поширення іммігрантських газет загрозою, він використовував пресу як інструмент для подальшої асиміляції у більш широкі кола суспільства. Пізніша робота на тему расизму знову повернула Парка до питань расових відносин, до яких, на його думку, деякі соціологи ще не підходили об’єктивно. Парк розглядав расизм як неминучий етап у людських відносинах, але також вважав, що він буде поступово подоланий по мірі розвитку суспільства.

Луїс Вірт, студент Парка і Берджесса стверджував, що глибоке вивчення, стосовно наслідків дискримінації та етнічних конфліктів, можуть допомогти у розробці соціальної політики щодо житла, міського планування та міжрасових відносин. У «Гетто» (1928 роки) Вірт досліджував наслідки багатовікової дискримінації єврейської громади, від епохи Відродження Італії до Чиказької вулиці Максвелл. «Гетто» послужило еталоном для дослідників університету за етнічним походженням, багато з яких пізніше вчилися у Вірта, коли він став одним з викладачів університету.

У той час, як більшість досліджень расових відносин проводилися білими вченими, які становили основну частину соціологічного факультету, Парк, Берджесс і Вірт стали залучати перспективних афроамериканських вчених. Серед них виявився Чарльз С. Джонсон, перший в Америці темношкірий соціолог з професійною освітою, який пізніше обіймав посаду президента Університету Фіск. Другим був, Е. Франклін Фрейзер, який досліджував об’єднані проблеми сім’ї та раси у своїй праці 1932 року «Сім’я негрів у Чикаго». Фрейзер згодом викладав в Університеті Говарда і був обраний президентом Американської соціологічної асоціації у 1948 році.

Будучи академіком, прихильником соціології, Луї Вірт брав участь у багатьох групах, комітетах і асоціаціях, які вивчали вплив расових забобонів на життя спільноти. Вірт був засновником і президентом Чиказької американської ради з расових відносин, яка спонсорувала дослідження проблематики працевлаштування, освіти, житла й асиміляції у суспільстві. У 1947 році на кошти Фонду Карнегі та Рокфеллера, Вірт заснував Комітет з освіти, навчання та досліджень в області расових відносин у Чиказькому університеті. Комітет, очолюваний Віртом, демографом Філіпом Хаузером та антропологом Солом Налсом, зіграв ключову роль в усуненні соціальних і політичних факторів, що лежать в основі расової дискримінації у місті Чикаго.

У 1923 році на факультеті локальних досліджень присвяченому міським проблемам було проведено грант від Меморіалу Лори Спелман Рокфеллер для створення комітету по вивченню місцевих спільнот. Комітет, згодом перейменований у Комітет з досліджень в області соціальних наук, і посилений додатковими грантами Фонду Рокфеллера, став важливим джерелом фінансування численних досліджень у Чикаго університетськими соціологами, істориками та політологами.

 

Стаття створена за матеріалами:
Відділу спеціальних колекцій, Бібліотека Чиказького університету
Куратор відділу спеціальних колекцій | Аліса Шрейєр
Переклад статті | Вікторія Флінт


Підписуйтеся на наш Telegram канал: https://t.me/lnvistnik

Leave a Reply