Вилікуватися або полікуватися? Кожному своє…

Коли людям була ні до чого медицина? Так, мабуть, ніколи. Якщо економісти вважають свою науку основою всієї історії існування людства, юристи у цій якості висувають юрисдикцію і юриспруденцію, а військові взагалі стверджують, що вся історія людства – військова історія, то медицина з не меншими підставами звертає нашу увагу на себе. Кажуть, навіть у доісторичний період, котрий не залишив нам майже ніяких свідчень, вже були спроби лікуватися. І, відповідно, лікувати. Тим більше, не тільки хвороби, але і шквальні епідемії, судячи з усього, мали місце і у житті тих наших з вами далеких предків. Наші з вами.  Не якісь там абстрактні, реконструйовані Герасимовим для ілюстрацій історії, а саме, мої і ваші. І хто точно знає – завдяки чи одному тільки феномену їх імунітету я пишу ці рядки, а ви їх читаєте. І не доклав до цього щось на зразок тодішньої медицини. У всякому разі, завжди вона виявлялася потрібна нам, «Як ніколи». Для початку розмови на цю, знову-таки – як ніколи животрепетну тему, – кілька фрагментів інтерв’ю з професорами Лепським М.А , Луньовим В.Є. і Фiлiпович Л.А.

У зв’язку з цим наш кореспондент поговорив з доктором медичних наук, психосамологом, територіальним директором європейського відділення Академії APSI і дійсним членом експедиційного корпусу Гудкіним Леонідом Марковичем (Мюнхен, Німеччина).

         Відомо і зрозуміло: всі ми – споживачі. Просто, одні споживають для того, щоб жити, інші живуть для того, щоб споживати. Терціум нон датум, третього не дано. Інша справа – що і як ми споживаємо. Або, інакше сказати, що і як ми вибираємо для споживання. Фахівці вже давно підозрюють (а інші і твердо переконані): по суті – за споживача вирішують і вибирають: що йому робити, як жити, у чому і куди ходити. Що пити-їсти, у що одягатися-взуватися, на чому їздити. І навіть – як жити і про що думати. Що тлумачити, серйозні маркетологи знають толк у психології, і вміють донести до людського несвідомого так званий вірний вибір. По всій видимості стосується це і вибору фахівця до якого ми звертаємося за медичною допомогою.

Dr.Гудкін Л.М .:

Коли ми говоримо про компетентність, повинні розуміти: у нас за останнє десятиліття значно змінився хід навчання і підготовки лікарів. Цьому сприяє капітальне ЗМІ-зомбовання людей. Багатьом, дуже багатьом іноді здається, що з ними Господь Бог розмовляє з телевізора. Але, ЗМІ дають лише певне бачення подій, часто надаючи погляд зацікавленої сторони, але ніяк не стовідсотково точну інформацію. І у цьому плані телебачення, ЗМІ, реклама у соціальних мережах і на сайтах відіграють значну роль.

По суті, йде масова спеціалізація – дроблення професії на окремі вузькі напрямки. Багато дозволили вбити собі у голову переконання у тому, що спеціалізація – це добре. І чим вужче, мовляв, спеціалізація – тим крутіше лікар. У цьому і криється наріжна помилка. Уявіть, що скоро лікарі лікуватимуть окремо взятий орган. Спеціаліст… по лікуванню правої ніздрі у носі. Або по лівому оку… Парадигма суспільства полягає у звуженні спеціалізації. Може здатися, чим глибше ми впроваджуємося у конкретну форму захворювання, у конкретно взятий орган, тим краще. Але якщо об’єктивно подивитися на людину, як на цілісну багаторівневу систему – то все обертається з точністю та навпаки. Навіть дитина розуміє, що очі або вухо не існують окремо від людини. Уточнимо – ми не говоримо про те, що вивчати окремі прояви у конкретно взятому органі невірно. Ні, вивчати також потрібно, як і при взаємодії з усією системою. Так було і раніше, коли у «старій школі» лікарів вчили підходити до питань системно.

Наприклад, якщо залікувати локально якусь проблему, фахівець не зможе побачити процеси, які накопичуються в організмі і частиною яких, ланкою у ланцюзі, є ця проблема; не зможе побачити причину, яка знаходитися на рівень вище. У дитини, скажімо умовно, «вхідними воротами» є рот, ніс і вушка. І ось – у нього просто «почалися соплі». Не встиг фахівець купірувати симптоматику у конкретному місці, як у дитини починається кашель, що перетікає у бронхіт. Тобто форма захворювання розвинулася далі і прогресує. Тепер уявіть – для всіх трьох частин тіла окремі лікарі. Що у цьому випадку? Возити дитину по черзі до кожного з них? Або, довести до критичного моменту, збирати всіх трьох лікарів у консиліум для пошуку рішення? Або винного …? Тому, якщо фахівець не розуміє, як лікувати, то буде відбуватися заліковування. А завдяки тому, що людський організм досить сильний – хвороба передасться далі, тягне за собою інші наслідки. Так що, сьогодні глобальна проблема у медицині – це втрата комплексного підходу з одного боку, а з іншого – це спеціалізація медичної галузі.

ЗАМІТКА АВТОРА: Кілька слів про деякі побічні впливи на медичну професію. Досить відчутно тим чи іншим чином впливають сьогодні фармакологічні фірми на вибір лікарями препаратів і подальше лікування пацієнтів – на думку доктора Гудкіна, у комплексі цих двох чинників сьогодні криється початок глобальної проблеми медицини. Автор поцікавився тим, як доктор Гудкін проводить лікування своїх пацієнтів у Німеччині. Потрібно сказати, співрозмовник неохоче висловився на цю тему. Сказав: як тільки я починаю подібні розмови у професійних колах, виникає маса емоцій й обурення. Але з нашими читачами Леонід Маркович, все ж, поділився методами свого підходу.

По суті, існує два основні методи лікування: перший шлях – встановлення причинно-наслідкового зв’язку та виліковування; другий шлях – полегшення стану на період захворювання, усунення гострої загрози, який надалі йде у пасивний стан. Справа у тому, що людина найчастіше – таке створіння, якому за фактом наплювати на причинно-наслідковий зв’язок. А ще є така чудова фраза «поболить та перестане». Багато хто звертає увагу на своє здоров’я тільки тоді, коли щось болить. Особливо це стосується менталітету громадян пострадянських країн і країн з поганими економічними умовами. Нас ще у школі вчили: якщо щось болить – краще звернутися до лікаря. Але, коли у пацієнта щось болить, йому хочеться якомога швидше усунути цей біль, позбавитися від дискомфорту. І йому вже точно не до причини болю. Саме тут – момент правильної тактики лікаря. Лікар повинен пояснити пацієнту, що, навіщо і чому він буде робити, розповісти про наслідки і перспективи. Далі особисто я пропоную вибір одного з двох варіантів, про які говорив раніше. Якщо ж говорити про першу форму лікування, то зверніть увагу на те, як недавно відбулося свято Великдень. Подивіться, скільки людей йдуть до церкви, нехай навіть один раз на рік – звернутися до духовного, до Бога, для зцілення і позбавлення від гріхів. Так чому ж, коли ми говоримо про медицину – духовна складова повністю виключається? Хіба не ясно, що людина – не тільки плоть і кров, не тільки рівень біології. Більш того, далеко не всім відомо взагалі про рівні, з яких складається людина.

Умовно кажучи, людина складається з чотирьох рівнів. Перший рівень – біологія. Другий – механіка. Третій – психіка. Четвертий рівень духовний, рівень духу. Перші два рівні є видимими, останні два – невидимими. Найважливіше тут те, що всі чотири складові працюють разом, у зв’язці. Тому при постановці діагнозу було б непогано враховувати всі чотири складові. Наприклад, якщо у людини недобір маси або надмірність: початок причини – на четвертому духовному рівні. І продовження – через психологію, до біомеханіки. Цю модель найпростіше уявити, як якийсь вертикальний діапазон. Або на прикладі дерева, де світло для фотосинтезу – це знання, тримання рівноваги під час шторму – психіка, сам стовбур, гілки та коріння – механіка, а виникають всередині дерева процеси протягом чотирьох сезонів – біологія.

ЗАМІТКА АВТОРА: у своїй роботі доктор Леонід Гудкін використовує такі інструменти, як тест Сонді, тест Ахтніка , прикладну науку, навчання Юнга , Фрейда , Бодріяйра , Олега Мальцева .

  • Повернемося до причин відсутності для багатьох людей даного підходу. Одна з основних причин – масове лікарське ігнорування подібного підходу, який вимагає постійного підвищення кваліфікації і перегляду усталених парадигм у цілому. Але, якщо ми звернемося до історії минулих 100 років, то знайдемо безліч прикладів, де більш активно розглядалися рівні психіки і духу у лікарській галузі. Наприклад, Юнг захищав дисертацію з духовної складової, а такі відомі у світі метри психології, як Леопольд Сонді та Зигмунд Фрейд, говорили про душу людини. Можна звернутися до давньої Греції, від навчань Аристотеля і до медицини XIX століття можна зустріти подібні висловлювання вчених. Дивний факт: чомусь, потім ця лінія перервалася. Можливо, навіть розлетілася на частини, які до сих пір не можуть, або не хочуть зібрати і відродити … Сьогодні такого лікаря можуть закидати яйцями або назвати псевдовченим … При тому, що будь-який медінститут закінчується рівнем у біології, рівнем клітини, гістології, патофізіології. Потрібно просто розуміти, що другий вид лікування не дає можливості вилікуватися остаточно. Незалежно від того, у якій країні людина знаходиться, не рекомендується дивитися на емблеми сайтів і вивіски на будівлях клінік. Рекомендується дивитися на фахівців, до яких пацієнт звертається.
  • Якщо ж говорити про систему охорони здоров’я у цілому?
  • Давайте не будемо далеко ходити і повернемося до часів Радянського Союзу. Які б не клеїли минулому ярлики зараз, варто сказати, що тоді була найкраща система охорони здоров’я. Такий підхід був оптимальним. І сприяв підтримці здоров’я великого числа співгромадян. Відверто кажучи, деякі фахівці і сьогодні скажуть, що це була одна з найкращих систем охорони здоров’я. Вся суть полягала в ешелонованій системі. Вона складалася з різних ешелонів – таких, як профілактика, превентивні заходи. Все починалося з дитячого садка, школи, інституту, підприємства і закінчувалося окремо взятими сім’ями. Не все звичайно було так ідеально, але була працююча система.

  • Ну, а сьогодні?

  • Сьогодні необхідно кардинально міняти підхід. На перше місце потрібно ставити людину, а не препарат або ліки, їх вартість. Сьогодні можна часто спостерігати дискредитацію чи дешевих, чи дорогих препаратів. Ясна річ, тут грає роль фінансова складова, яку підхльостують фармацевтичні фірми і аптеки. Ні для кого не секрет, що люди все частіше звертаються безпосередньо до продавців аптек за консультацією і підбором ліків для самолікування. Не можна виключати, багато продавців можуть бути просто-напросто ангажованими роботодавцями, і радять вибрати саме ті препарати, які свідомо позначені начальством. Сьогодні, при всій наявності медикаментів, можна виписати економрецепт, при якому і стан пацієнта, і фінансові можливості будуть враховані.

Якщо ж ми будемо говорити про четвертий рівень, то для прикладу звернемося до того ж недалекого минулого. Цікаво, адже людина у Радянському Союзі сприймалася, як деякий творець. У країні були престижними професії токаря, зварювальника, будівельника, вчителя і космонавта, у кінці кінців. При поєднанні наукового підходу створювалася атмосфера, умовно кажучи, психологічного настрою, масової ідеології, яка у цілому надавала сприятливий вплив на людину. Змушувала бути у тонусі. Наприклад, візьмемо елементарно льотчика Другої світової війни Березина. Його літак впав під час бою, йому розтрощило ноги. У госпіталі він кричав лікарям, що буде жити і літати. Так і сталося. Тому, безумовно, без настрою, без сильної духовної складової людини дуже складно було щось зробити, і навпаки.

Візьмемо до прикладу Ефект плацебо . Як по-вашому, хто лікує людину? Послухайте історію. На одну з лекцій на кафедрі професор приніс у колбі холерний вібріон. Сказав, що зараз вип’є всю колбу і йому нічого не буде. Суть експерименту полягала у тому, що духовна складова підпорядковує собі біологічну. Доктор залишився живий, з ним дійсно нічого не сталося, що дозволило йому ще довго займатися улюбленою справою. А студенти отримали хороший урок…

Також дуже хороший приклад – коли ввели в Україні карантин, головний одеський рабин Авраам Вольф поділився цікавою притчею у соцмережах. Ви знаєте, по-моєму, це один з найкрах виразів психологічного настрою: «Якось назустріч старому єврею йшов ангел смерті. Єврей запитує, скільки ти людей забереш? Ангел смерті відповідає – 5 тисяч осіб. Пройшла епідемія, а померлих – п’ятнадцять тисяч людей. Зустрічає єврей ангела смерті через деякий час: «Ти ж казав – п’ять тисяч забереш. Ангел відповідає, «Я як говорив, так і забрав. А решта десять тисяч від страху померли».

Що стосується боротьби з коронавірусом – це підміна на боротьбу з самою людиною, а не з вірусом. Обмеження потрібні звичайно, але не доводячи до такого абсурду. Хіба у нас у школі не було карантинних заходів? Хіба демократія – це роби, як хочеться? Навіть якщо розібрати поняття епідемія і пандемія, то можна наштовхнутися у словниках на зовсім інше тлумачення, ніж ті, з яким ми стикаємося у ЗМІ. Людина відрізняється від тварини ще й тим що здатна робити висновки … Тому твереза ​​оцінка і превентивні дії можуть врегулювати ситуацію. Як бачите, ніяких превентивних дій не проводилося. Ні у Європі, ні у країнах СНД, ні на інших материках нічого подібного не було. І результат на обличчя … На кожному рівні потрібно розуміти, що робити …

     ПІСЛЯМОВА  АВТОРА. Як би не розвивалася сучасна медицина – без урахування всіх складових цілісного діапазону людини немає сенсу сподіватися на значний прогрес в області лікування людства. Судячи з усього, для можновладців у цьому немає необхідності. І найімовірніше, через фінансово-економічні складові. Але, знати про альтернативу – це вже пів справи. А вибір лікуватися, підлікуватися або вилікуватися – вибір кожного, строго індивідуальний.

Честь маю, журналіст Мирослав Бекчив

Підписуйтеся на наш Telegram https://t.me/lnvistnik

Напишіть відгук